Николя, 53 - 28 января 2013 11:56

Подих тихіший, сильніше тремтіння,
Гучніший у серця стук.
Я не розумію з чийого веління
В думках лиш тепло твоїх рук.

Я ночі не сплю, я дні проживаю
В чеканні блакитних очей.
Чому ти потрібен мені? Я не знаю,
Так боляче в грудях пече.

Від слів занімілих, від того мовчання,
Що в серці таїться моїм.
Я їх не сказала тобі напрощання,
Про них більше й не розповім.

Думки відлітають у хмари далеко,
Там сонцю кордонів нема.
У теплі краї вже зібрались лелеки,
А я залишаюсь сама.

Я буду чекати, і буду мовчати,
Ховати свій біль у душі.
Бо вже не наважусь тобі розказати
Про кого складаю вірші.

Але якщо ти мене все ж запитаєш
Чому я безмежно сумна
Скажу: Твої очі - як небо безкрає,
Не можу знайти у них дна.

• 
• 
•