Eлена, 46 - 27 августа 2017 00:00

Страшнi слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаiлись,
коли не знаєш, з чого iх почать,
бо всi слова були уже чиiмись.

Хтось ними плакав, мучився, болiв,
iз них почав i ними ж i завершив.
Людей мiльярди, i мiльярди слiв,
а ти iх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: i краса, й потворнiсть.
Усе було: асфальти й споришi.
Поезiя - це завжди неповторнiсть,
якийсь безсмертний дотик до душi.

• 
• 
•