Порада помираючого на рак професора власній дочці: "Зовсім не звертай уваги на те, що вони (мужчини) говорять, тільки добре дивись на те, що роблять!". Ще одна з порад, - якщо б він жив, то не дозволив би зустрічатись з хлопцями, аж поки їй не буде 30-ти. Це вже був жарт, але з долею правди. Дочці зараз десь 1 рік, або ще й нема.
Ще він каже, що коли людина, що має проблему, є життєрадісна, то інші люди будуть спішити допомогти їй і то багато людей, і це не тільки щодо хвороби, а в протилежному випадку, тих, хто вічно нарікає, люди уникають, і якщо допомагають, то тому, що мусять.
І ще одне, з чим я дуже згідна, - якщо жити так, як треба, то всякі добрі речі будуть приходити самі.
Якщо хтось захоче дізнатись більше про цю людину - напишу подробніше.